Керч

Керч


Керч. Мелек-Чесменський курган

Дуже схожий на Царський курган, проте поступається йому у висоті

В Криму чимало стародавніх міст і поселень. Керч – найдавніше з них, що дійшли до наших часів, її вік нараховує 26 століть. Саме тут, на західному березі Боспору Кіммерійського (нині Керченська протока), вихідці з іонічного міста Мілету в VII ст. до н. е. заснували поселення Пантікапей, що з часом став найбільшим східним містом Криму. Навколо нього групувались інші античні колонії: Тірітака (Аршинцево), Мирмекій (Войково), Німфей (Героєвське) тощо.
Об’єднавши навколо себе менші колонії греків, Пантікапей у 480 р. стає столицею могутнього Боспорського царства. Після того як у ІІ ст. до н. е. царство почало занепадати, владу передано великому правителю Понту Мітрідату IV Євпатору. До 63 р. до н. е. Боспорське царство знаходилось у складі Понтійської держави, потім по смерті Мітрідата потрапило в залежність від Риму. До зруйнування у IV ст. гунами Пантікапей являв собою величне місто. Всі схили гори Мітрідат (названа на честь царя) були забудовані. Вершину гори вінчав акрополь з храмами Аполлона, Діоніса, святилищем Кібелли, великою кількістю статуй. Місто і акрополь були обнесені стінами висотою до 7-10 м.
В VI ст. місто відродилось під назвою Боспор, ставши фортецею Візантії. Вже у VIII ст. Боспор – під владою Хазар, що захопили весь півострів і дали місту свою назву – Карша, або Чарша (ринок - тюрк.). З літописів достеменно відомо, що руські племена теж приймали участь у господарюванні на землях Боспору. В X-XI ст. місто під назвою Корча або Корчева (корча – кузня) було морськими воротами Тмутараканського князівства, що входило до Київської Русі. Тоді і Керченську протоку і Чорне море називали Руськими. Пізніше, протягом 150 років Керч, що мала тоді назву Черкіо, належала Генуезцям, аж поки нею в 1475 році не оволоділи турки-османи.
За Російської імперії, як і всі інші міста Таврії, Керч розвивалася повільно, і значний поштовх отримала лише 1908 року з поглибленням Керченської протоки. В Азовське море почали входити вантажні кораблі, Керч стала важливим чорноморським портом, яким і досі являється, володіючи нині більш сучасними портовими спорудами.
У Велику вітчизняну війну Керч двічі покривалася мороком фашистської окупації і двічі раділа своєму визволенню. Зараз про ті часи нагадують обеліски на братських могилах воїнів, що особливо скупчилися вздовж узбережжя Керченської протоки, та вулиці з назвами героїв тієї війни. Є пам’ятники юному партизану Володі Дубиніну та льотчицям Вірі Бєлік і Євгенії Руднєвій.
Поступово Керч, де дивно сплелися сліди різних епох і історичних подій, стає привабливим курортним, промисловим містом, міжнародним туристичним центром зі статусом національного археологічного заповідника. Нині найвизначніший музей міста історико-археологічний (вул. Свердлова, 22). Цей один з найстаріших закладів такого роду, створений у 1826 році як Музей старожитностей. Його експонати були отримані при перших же археологічних розкопках, проведених у 1816-1817 рр. Перша споруда музею, що відтворювала афінський храм Тезея, містилася на г. Мітрідат і була зруйнована ще у часи Кримської війни. Після Другої Світової Війни музей відновлено, розширено його профіль, Відібрано до 130000 експонатів. Унікальним є лапідарій – зібрання кам’яних пам’яток – боспорських стел і надгробків, що мають світове значення і експонуються в храмі Іоанна Предтечі. З 1988 року вже у Державний історико-культурний музей-заповідник входять окрім історико-археологічного музею ще Музей історії оборони Аджимушкайських каменоломень (Юркіно), картинна галерея і Музей історії Ельтигеського десанту (Героєвське). В картинній галереї (вул. Театральна, 33) постійно експонується виставка картин і ескізів М. Я. Бута, що нараховує біля сотні полотен.
Знайомство з Керчю буде неповним, якщо не оглянути з пам’ятки минулого, принаймні найбільш значущі з них.
Гора Мітрідат – найпримітніше місце Керчі, її стародавня історія. На горі вже майже 200 років ведуться розкопки, але як то кажуть: „Повз нашу кишеню”. При Радянському Союзі і царській Росії всі найкращі, найдорожчі, найбільш унікальні експонати діставались Москві і Санки-Петербургу. Під час Кримської війни багато коштовностей вивезли британці, після Великої Вітчизняної війни – німці, лишилось тільки те, що неможливо або важко вивезти. Та і просто шукачів скарбу у всі часи тут вистачало.
Саме тут знайдені рештки будівель Пантікапею. Із численних античних і середньовічних статуй і споруд залишилось небагато, а саме фрагмент входу в цитадель. На вершину пагорба ведуть великі Мітрідатські сходи, що нараховують більше 400 маршів. Прикрашені скульптурами, вони святково виглядають у вечірній час, освітлені ліхтарями. Збудовані сходи за проектом Дігбі між 1833 та 1840 рр. Сама ж гора, як вже згадувалось, названа на честь понтійського царя Мітрідата VI Євпатора (132-63 рр. до н. е.). Нащадок Олександра Македонського, соратник перського царя Дарія, Мітрідат був непересічною особистістю великої фізичної сили, володіючи до того ж кількома іноземними мовами, глибоким розумом і жорсткою вдачею. Він багато років вів часами успішну війну з Римською імперією, але врешті-таки програв. А помер Мітрідат, дізнавшись про змову проти нього, в якій брав участь його власний син. Він прийняв отруту на горі, що нині названа його ім’ям, та коли отрута не подіяла – наказав начальнику особистої охорони заколоти його. Зараз на горі Мітрідат здіймається Обеліск слави, що встановлено в 1944 р. Поряд з ним в так званому „першому кріслі Мітрідат”, з якого, за легендою, цар любив милуватись морем, горить вічний вогонь визволителям міста. Так перегукуються в часі події з історії Керчі.
Храм Іоанна Предтечі знаходиться під горою Мітрідат на пл. Леніна. Ця своєрідна візитівка Керчі являється однією із старіших пам’яток раннього середньовічного зодчества України. Храм досить невеликий, витончений, збудований у візантійському стилі, чотирьохстовпний, хрестовокупольний з єдиним куполом на високому барабані, в XIX ст. був подовжений прибудовою з західної сторони. Стіни складаються з кам’яних блоків і плінфи. Про час його спорудження ведуться суперечки. Сходяться на тому, що це було між VIII та X ст. За часів Радянського союзу всі реліквії храму безслідно зникли. Наразі із настінних розписів залишились фрагменти автентичних фресок.
Високу археологічну, культурну та історичну цінність мають Керченські кургани: Царський (17 м.), Мелек-Чесменський, Золотий (21 м.), Куль-Обський. Більшість з них розташовані в околицях Керчі. Мелек-Чесменський курган (вул. Володі Дубиніна) за своєю архітектурою дуже нагадує Царський курган, але дещо поступається йому за величиною. Тут віднайдено захоронення знатного боспорця, що відноситься до IV або III ст. до н. е.
На 2-й Продольній вулиці знаходиться ще одна старожитність – антична пам’ятка – склеп Деметри. Зацікавлюють перш за все унікальні розписи склепу із зображенням Деметри – грецької богині плодючості і землеробства. Ця пам’ятка боспорського живопису відноситься до першої половини І ст. На стінах склепу також збереглися зображення Гермеса – покровителя мандрівників, бога вогню і ковальства, Плутона – володаря царства мертвих, німфи Каліпсо, орнамент у вигляді винограду.
Довкола Керчі розкидано багато інших визначних пам’яток давніх часів і сучасності, серед яких є більш відомі і менш відомі. Розкопки стародавньої фортеці Ілурат (Іванівка) явно відносяться до менш відомих і анонсованих. Інша фортеця Єні-Кале знаходиться зовсім поблизу, коло поселення Сіпягіно, на шляху до поромної переправи, являється більш відомою.
Розвивається місто і як курорт. На узбережжі протоки і Азовського моря, де на десятки кілометрів тягнуться чудові піщані пляжі, розмістились пансіонати, будинки і бази відпочинку, дитячі табори. В перспективі подальший розвиток курортного потенціалу міста.
Сотні років тому Керч була одним з найкращих і найгарніших міст Криму і, навіть, Європи. Сьогодні, нажаль, таке сказати важко. За минулі два століття Керч тричі була повністю зруйнована, і невміло відновлена в роки імперіалізму Росії та планової економіки Радянського Союзу, втративши первісний вигляд.
І все ж місто, мальовничо розкинувшись на берегу Керченської протоки, між двома морями – Чорним і Азовським – по-своєму привабливе і красиве. Воно притягує багатьох туристів старовинним пам’ятками античності і середньовіччя, яких більше ста тридцяти. Недарма Керч – колишня столиця Боспорського царства – включена в міжнародну програму ЮНЕСКО „Шовковий шлях”.

Дістатись можна наступним чином:

Доїхати не така проблема – було б бажання. Керч сполучена зі світом залізницею, автомобільними шляхами і поромною переправою.
Зі столиці по непарним числам у 16:44 відходить потяг 3 222, але це тільки літній потяг. В інший час до Керчі тягнуть причіпний вагон №28. Аби, так би мовити „не паритись”, можна їхати до Сімферополя, а звідти автобусом до Керчі.
Конкретно автобусне сполучення часто теж доведеться здійснювати з пересадкою в Сімферополі, хоча є і прямі автобуси в Керч 9переважно літні).
Поромна переправа сполучає Керч з Таманським півостровом Російської Федерації.
Якщо добиратись до Керчі по Кримському півострову – шлях неодмінно проляже через Феодосію. Сполучення Феодосії з Керчю є досить регулярним.

Погода в Керчі

Зміна мови